Підвела 10 242 рядки JavaScript воріт якості під форматувальник і лінтер, встановивши, що це найбільший обсяг коду в репозиторії й єдиний, якого ніщо не читало, виправила 13 знахідок і не придушила жодної.

Ситуація. Перевірка якості сайту — це тридцять два скрипти загальним обсягом 10 242 рядки JavaScript. Це був із великим відривом найбільший масив коду в репозиторії, і це був єдиний масив коду, якого ніщо не читало — ані форматувальник, ані лінтер, ані перевірка типів. Програми, що примусово застосовували кожне правило в проєкті, були єдиними програмами, на які не поширювалося жодне з них.

Завдання. Перевіряльників треба було підвести під той стандарт, заради примусового застосування якого вони існують, і форматувальник треба було припасувати до них, а не навпаки.

Дія. Форматувальник ішов першим, і ширина відступу була цікавим рішенням. Усталеним значенням репозиторію є чотири пробіли; за чотирьох пробілів форматувальник переписав би 2 173 рядки найбільшого перевіряльника. Перевизначення на два пробіли для цих файлів звело це до 38 рядків справжнього розходження. Записаний із цим принцип полягає в тому, що форматувальник припасовують до коду, а не код до форматувальника — переформатування двох тисяч рядків заради вподобання знищує здатність читати історію файлу. Далі лінтер, що дав тринадцять справжніх висновків, усі виправлено й жодного не придушено. Перевіряльники на Python дістали те саме поводження через перевіряч типів, налаштований на середню суворість із тридцятьма окремими правилами суворого рівня, увімкненими понад це й обраними за вимірюванням: за цього налаштування дерево мовчить, і з тридцяти кандидатів двадцять дев’ять уже мовчали, а один спрацював — і його виправили, а не звільнили. Перевіряч типів знайшов два справжні дефекти, які лінтер пропустив чистими, обидва про форму значення, а не про його синтаксис.

Результат. Найбільший і найбільш несучий код у репозиторії тепер відформатовано, перевірено лінтером і перевірячем типів, із тринадцятьма виправленими висновками й нулем придушень. Причина, чому це важить більше, ніж підказує кількість рядків, зазначена в плані: дефект у таблиці стилів сайту виявляється як сторінка, що виглядає хибно, а дефект у перевіряльнику виявляється як перевірка, що проходить тоді, коли не мала б.