Керувала full‑stack розробкою GIS‑карт, наглядаючи за PostgreSQL, Mapbox, ReactJS та NodeJS, щоб постачити інтегроване рішення.

Ситуація. На цьому етапі GIS‑карта перестала бути просто функцією і стала причиною, чому клієнти взагалі заходили в систему. Проблема полягала в тому, що вона розросталася фрагментарно. Просторові дані зберігалися в PostgreSQL, саму карту малював Mapbox, а застосунок навколо неї складався з ReactJS на фронтенді та NodeJS на бекенді. Кожна частина працювала сама по собі. Просто їх не було побудовано так, щоб вони поєднувалися одна з одною, і шви вже почали розходитися.

Завдання. Роль охоплювала full‑stack розробку карти та відповідний технічний напрям: модель даних, рендеринг, API та React‑фронтенд. Метою було перетворити чотири речі, які випадково опинилися в одному репозиторії, на єдиний продукт, за який не соромно.

Дія. Спочатку було визначено архітектуру, а далі робота велася близько до коду, а не з відстані. З боку даних просторову модель у PostgreSQL підтримували в порядку, щоб запити не сповільнювалися до повзання зі зростанням наборів даних. Mapbox відповідав за малювання; завдання полягало в тому, щоб подавати йому правильні дані на правильних рівнях масштабування, а не все одразу. З боку застосунку код на ReactJS і NodeJS проходив перевірку, команду підштовхували до спільних конвенцій, а відповідальність постійно повертали на той рівень, якому вона належала, щойно вона починала протікати в сусідній. Значна частина цієї роботи була неефектною: виловлювати дрібні неузгодженості, доки вони не застигли в архітектурі.

Результат. У результаті вийшов єдиний інтегрований картографічний застосунок, у якому дані, рендеринг та інтерфейс нарешті тягнули в один бік. Він став ключовою частиною платформи — тим, що команда могла й далі розширювати, не побоюючись, що все ламатиметься щоразу, коли додається новий шар.